Книга - невичерпне джерело мудрості

Мета: Допомогти учням осягнути значення книги у житті людини.Ознайомити їх з розвитком писемності, надати відомості про книгу –історичну пам’ятку людства, історію її виникнення, про шлях, який пройшлакнига до того, як набути свого сучасного вигляду. Популяризувати професіюбібліотекаря, як провідника, який допомагає книзі знайти дорогу до серцячитача.

Обладнання : макет книги, який символізує «машину часу»; на дошці– гасло про книгу.

 ( Перед початком бібліотечного уроку кожен з учнів, заходячи до бібліотеки, отримує «квиток» з написаним на ньому прислів’я чи приказкою про книгу).

Бібліотекар: Доброго дня, любі друзі! Рада вітати вас на борту«машини часу». Займіть, будь ласка, свої місця згідно придбаних квитків, які ви отримали при вході. Сьогодні ми з вами здійснимо мандрівку в часі, а допоможуть мені в цьому ваші однокласники ( представляє учня і ученицю ).

Не дивуйтеся, що наша чарівна і таємнича «машина», яка подорожує в часі і просторі має вигляд книги, адже саме книга, яку ви берете до рук, може перенести вас будь-куди – від найвіддаленіших куточків Земної кулі і до недосяжних космічних просторів та галактик; а також у будь-який час – від перших хвилин зародження життя на нашій планеті до фантастичного, здавалось би, недосяжного майбутнього. Жодна інша річ не здатна не це –настільки розбудити нашу уяву. То ж, шановні пасажири, пристебніть, будь ласка, ремні безпеки. Ми – вирушаємо! До старту залишаються лічені хвилини: 5, 4, 3, 2 , 1… Пуск!

(Звучить «космічна» музика, учні-ведучі натискають уявні кнопки на пульту «машини часу», мигають лампочки. Коли все стихає продовжується урок ).

Бібліотекар: Ми на місці. Дорогі мої помічники скажіть нам, будь ласка, в який час ми потрапили?  Що виможете нам розповісти про нашу першу станцію.

Учень: Де це ми? А, мені все зрозуміло, ми перенеслись у ті далекі часи, коли люди не вміли ні читати, ні писати, тому що не було ні літер, ні паперу. Найважливіші події зберігала людська пам’ять.

Учениця: Тобто, прообразом нашої сучасної книги була «людина-книга». Адже люди не лише зберігали в своїй пам’яті інформацію про події і людей, свої закони і вірування, але й переказували їх. Так інформація передавалася від людини до людини, від старшого покоління до молодшого.  Переходячи із вуст в уста, кожен переказ доповнювався при цьому чимось новим, а щось – забувалось, губилось. Так народжувались сказання, міфи, казки, легенди, билини, думи. Першого їх автора встановити неможливо.

Учень: Але людині так хотілося, щоб іі досвід, набутий наполегливою працею, нелегкою боротьбою з природною стихією, не пропав марно, щоб діти і внуки не повторювали гірких помилок.  Тож «сторінками» найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити.

Учениця: Пізніше, поряд з малюнками, на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи – найстаріші зображувально-образні знаки єгипетського письма, які застосовувались з кінця ІV тисячоліття до н. е. І з часом з’явилося найбільш просте письмо – буквене , а приблизно з ХІІ ст.з’явився перший алфавіт, який належав фінікійцям. На його основі був сформований візантійський (грецький) алфавіт. Винайдення слов’янської азбуки пов’язано з буквеною системою, яку ми називаємо кирилицею.Виникла вона на базі грецького алфавіту.

Учень: Писемність на Землі виникла більше як 5000 років тому. За цей час зібрано чимало пам’яток, що розповідають нам про минуле. У багатьох народів світу були свої знаки, якими вони писали. Мали вони і власний матеріал для письма. Багато сотень років тому писали на глиняних табличках. Свої книги із глини виготовляли ассирійці, шумери, вавилоняни. На вологі глиняні таблички вони наносили знаки, схожі на клинці. Ця писемність так і зветься – клинописом. Потім ці таблички сушили та випалювали на вогні. Проте, такі книжки були дуже важкими і незручними.

Учениця: У середині ХІХ століття археологами було розкопано руїни палацу ассирійського царя Ашурбаніпала ( 668-629 р. до н. е.), в яких були знайдені тисячі глиняних табличок, що являли собою дбайливо та вміло підібрану бібліотеку. Книги у цій бібліотеці були розміщені у певному порядку, згідно з галузями знань. Це був своєрідний систематичний каталог.

Бібліотекар: Ну що ж, на цій зупинці ми дізналися багато цікавого, та час вирушати далі. Переміщаємося в часі. Увага… старт! ( переміщення, аналогічне попередньому )

Учениця: Ми в далекій Африці. Серед буйної зелені й розкішних квітів на болотах росте – папірус – рослина з довгим голим стеблом і китицею зверху. Папірус люди використовували при будівництві різних споруд. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину і поклав на сонечко підсохнути. Через деякий час він побачив, що волокна перетворились на сухі вузенькі стрічки. Згодом стебла папірусу стали розрізати на тоненькі смужки, склеювати одну до одної вклаптики, схожі на папір. Відтоді з’явилися сувої з папірусу. Писати на них було зручно, але через декілька років такий сувій ламався і розсипався.

Учень: Мабуть, щонайдовший з папірусових сувоїв, що зберігся, знаходиться в Британському музеї в Лондоні. Це літописне зведення часів Рамзеса II. Довжина сувою – 46 м, ширина – 40 см.

Учениця: А ще, наприклад, перші китайські книги були написані на бамбукових або дерев’яних планках.

Учень: Найдешевшими і чи не загальнодоступними були книги, написані на пальмовому листі.

Учениця: Відомі випадки, коли в якості матеріалу для книг застосовували тонкі мідні та свинцеві пластини.

Учень:  А найстарішу книгу в історії людства на втраченій нині етруській мові можна побачити в Болгарському національному історичному музеї в Софії. Раритет містить шість скріплених між собою листів з 24- каратного золота, на яких вибитий текст і зображені вершник, русалка, ліра та воїн.

Учениця: А ще за часів стародавніх римлян були винайдені воскові книги. Квадратні виїмки в дощечках заповнювались воском, по якому потім писали сталевою паличкою, що мала назву – стило.

Учень: Берестяні книги виникли на Русі в ХІ столітті і використовувались  до ХV століття. Для їх виготовлення брали бересту (кору берези), кип’ятили її, зіскоблювали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи потрібної (як правило прямокутної) форми. Пройшовши таку обробку, береста ставала еластичною й м’якою. Букви на бересті вишкрябувались гострим залізним або кістяним стрижнем (писало).

Учениця: Берестяні грамоти через століття, ніби запізніле листя, розповідають про те, як жили, чим займалися наші пращури. Найдавнішими документами, писаними на бересті є грамоти, знайдені на території міста Звенигорода, на Львівщині. Вони були написані понад 800 років тому.

Бібліотекар: Наша подорож триває, наступна зупинка в Малій Азії, в стародавньому Пергамі, де у ІІ столітті до н. е. виготовили першу книгу зі шкіри. Вирушаємо! (переміщення, анологічне попередньому)

 Учень: Книга зі шкіри. У папірусу і воску з’явився суперник –пергамент. А почалося все ось із чого: в єгипетському місті Олександрія була чудова бібліотека з майже мільйонною кількістю сувоїв. Ця бібліотека була першою у світі. Але у неї з’явилася суперниця – бібліотека міста Пергама.Єгипетський фараон вирішив розправитися з пергамською бібліотекою: за його наказом був суворо заборонений вивіз папірусу в Азію. Цар Пергама наказав знайти гідну заміну. Матеріал для письма стали готувати із телячої, овечої та козячої шкіри. Пергам надовго стає всесвітньою майстернею пергаменту.

Учениця: Новий матеріал для книг виявився значно кращим за папірус, його можна було різати, згинати, фальцювати в зошити, зшивати в книги. На пергаменті стали писати по обидва боки. Окремі аркуші зшивалися, і в такому вигляді вони вже виглядали книгою, якою вона є і зараз.

Учень: Обкладинка для цієї книги робилася з двох дошок, обтягнутих шкірою. ЇЇ прикрашали мідними накутниками, дорогоцінним камінням, книга закривалася на застібку чи замок.

Учениця: Така книга була величезною і дуже важкою. У бібліотеках такі книги приковували залізними ланцюгами до стін, щоб ніхто не міг їх украсти.

Учень: А для виготовлення однієї такої книжки потрібні були шкіри з цілої череди телят.

Учениця: В Україну пергамент завозився з грецьких земель. Декілька пергаментних книг, створених у Київській Русі, збереглися і до наших часів. Однією з них є «Остромирове Євангеліє», написане у 1056-1057 р.р. за князювання у Києві Ізяслава Ярославовича.

Учень: Але пергамент коштував дорого, тож прагнули замінити його більш дешевим матеріалом. Існують наукові докази того, що близько 2 тис. років тому, коли греки і римляни писали на папірусі, китайці вже винайшли папір. У 105 році майстер Цай Лун показав китайському імператорові спосіб виготовлення паперу. У кам’яній ступі з волокон бамбуку, трави і старого ганчір’я, подрібнюючи і перемішуючи їх з водою, він одержав заміску. За допомогою рамки, в якій була натягнута сітка з місива, «відливали» папір.  Його довго віджимали, сушили, розгладжували й отримували чудовий матеріал для письма.

Учениця: До найбільших історичних заслуг китайського народу перед світовою культурою відносяться два винаходи, що відкрили нову епоху в розвитку книги. Мова йде про зручний і дешевий матеріал для письма – папір і про механічний спосіб відтворення книг – друк.

Учень: Колискою книгодрукування стала країна, що подарувала світу папір – Китай. А німецький винахідник Йоганн Гуттенберг, узагальнивши і систематизувавши винаходи, що існували до нього, зумів знайти найкращі технічні форми втілення цих ідей.

Учениця: Заслуга Гуттенберга полягає в тому, що він здогадався відливати окремі букви, з яких почав складати слова; придумав, як їхфіксувати, щоб вони не розпадалися; винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого.

Учень: 13 березня 1455 року Йоганн Гуттенберг віддрукував свій шедевр – так звану «42-рядкову» латинську Біблію, яку прийнято вважати першою друкованою книгою.

Учениця: Перші паперові книги в Україні були написані в монастирях. Ченці старанно переписували не лише святі книги, а й працювали над літописами.

Бібліотекар: Увага! Увага! Ми переносимося в період, що відомий в історії, як період Київської Русі. ( переміщення , аналогічне попередньому )

 Учень: Ми в стародавньому Києві. Давайте завітаємо у Софіївський собор, закладений в ХІ сторіччі за наказом князя Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Саме в часи князівства Ярослава Мудрого при Софіївськомусоборі засновується перша в Київській Русі бібліотека.

Учениця: До речі, проти викрадачів у цій бібліотеці застосовувалися різні способи. Одним з найцікавіших був такий: на полях чи на початку книги писалося міцне закляття, або лайка, до того, хто хотів би книжку викрасти, наприклад: «Хто хотів би цю книжку віддалити від цього місця, той буде мати зі мною справу перед Божим судом». На одному рукописі стояв навіть такий двовірш : «Хто би мав сю книгу викрасти, тому – сім літ свині пасти».

Учень: На превеликий жаль, книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році, доля їх невідома. Є припущення про те, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. Де саме? Поки що невідомо.

Учениця: Може комусь із вас поталанить: виросте і знайде книгозбірню, свідчення віків про давню культуру наших предків.

Учень: Про бібліотеку, засновану в далекому ХІ ст., нам нагадує пам’ятний знак, установлений на території заповідника «Софіївський музей».

Учениця: На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбувано рядки з літопису: «Року 6545 (1037) Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серця вірних людей: Велика ж бо користь людині від учення книжного».

Учень: Надрукували першу книгу на Русі 1564 року чудові майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець. Назва її – «Апостол».  

Бібліотекар: А чи не час нам повертатися додому?  Юні мої помічники, набирайте сьогоднішню дату ( називає день, місяць, рік ). Старт! ( переміщення, аналогічне попередньому)

Бібліотекар: Ось ми і вдома, в рідних стінах своєї школи. Сподіваюся цікавою і повчальною була наша подорож у часі. Сподіваюся, що після всього почутого ви, дорогі учні, з більшою повагою ставитимесь до книги – до цього великого дива, створеного людиною. Кожен з вас має в руках квиток, за допомогою якого зміг потрапити на борт нашої «машини часу». Я зараз попрошу вас по черзі зачитати написи на ваших квитках. Нехай пролунає «Гімн книзі»! ( музична заставка). (Учні по черзі зачитують прислів’я та приказки, написані на їх квитках)

- Книги – ключ до знань.

- Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

- З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

- Книга вчить, як на світі жить.

- Хто багато читає, той багато знає.

- Купиш хорошу книгу – придбаєш хорошого друга.

- Хліб наснажує тіло, книга – розум.

- Книга - міст у світ знань.

- Розум без книги, що птах без крил.

- З книгою подружишся, розуму наберешся.

- Книги читати – усе знати.

- Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

- Одна книга тисячі людей навчає.

- Книга для дітей, що волога для полів

.- Книга не пряник, а дітей до себе манить.

- Книгу читають не очима, а розумом.

- Книга корисна, коли її читають.

- Знання – сонце, книга – вікно.

- У домі без книги, як без вікон, темно.

 -Нема розумного сусіда – з книгою поговориш.

- Книга – твій друг, без неї як без рук.

- У Землі супутник – Місяць , у людини - книга.

- День без книги – що обід без хліба.

- Книга – дзеркало життя.

- Книгу прочитав – на крилах політав.

- Хороша книга – свято.

- Весела книжка – твоя радість.

- Книга світ, книга – серцю привіт.

- Дім без книги – день без сонця.

- Книгу читай, розуму набирай.

 Бібліотекар: Скільки прекрасних слів. Скільки мудрості народної містять ці слова. І прислів’я та приказки, які ви зараз зачитали – це лише мізерна доля зерен в життєдайному колоску народної мудрості, присвяченому книзі. Велич її безмежна.

 Учениця: У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

 Сліпцеві очі ним потри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Учень: Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти ,

 Рвучи з очей пов’язки чорних лент!

Учениця: Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає «Кобзаря» юнак,

Коли Франка «огромнії сонети»

Підносять дух, коли говорить Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Бібліотекар: А зараз я хочу, щоб ви відпочили і послухали про деякі

цікаві факти, пов’язані з книгою. Це цікаво знати.

 Учень: Бібліотека в Стародавньому світі називалась красиво –«Аптека душі», «Притулок мудрості», «Дім життя».

Учениця: У минулому цінні книги зберігалися в монастирях, їх приковували довжелезними ланцюгами до столів та полиць.

Учень: Найменшою книгою в світі є «Кобзар», створена вона українським майстром Седристим. У книжці 12 сторінок і на кожній по 8 віршових рядків. Сторінки її настільки тонкі, що перегортати їх можна кінчиком загостреної волосини. Зшита книжка павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Учениця: Найбільша книга вийшла у світ у минулому столітті у 1832 році в Лондоні, її висота – 5,7 м , а ширина 2,7 м. Розмір букв – 15 см.

Учень: Бібліотека багдадського халіфа Везір-ал-Сахіда налічувала близько 100 тисяч книг. Більшу частину життя він проводив у військових походах і за ним завжди слідував караван з книгами. Верблюди йшли за порядком літер в алфавіті, і караванники-бібліотекарі завжди могли швидко знайти необхідну халіфові книгу. Це був своєрідний алфавітний каталог на живих верблюдах.

Учениця: У християнстві книги – це апостоли, які несуть світло знань, тому Ісус Христос часто зображувався саме з книгою в руках.

Учень: У Стародавньому Китаї книжка вважалася однією із восьми святих речей, силою, здатною захистити від злих духів.

Учениця: Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд – 40 мільйонів книг.

Учень: Найбільша бібліотека України – Центральна наукова бібліотека ім. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.

Учениця: Найменша «бібліотека» в світі в Індійському місті Амрістарі. В ній зберігається одна книга.

Учень: «Газета» - так називались срібні венеціанські монети, чеканки 1538 року. За цю ціну в Венеціанській республіці можна було придбати листок вістів. Тому і назвали вісті – газетою.

( музична заставка )

Бібліотекар: Так, книга – це досвід і мудрість поколінь, і тільки читаючи, можна стати мудрою та освіченою людиною. З початку 60-х років двадцятого століття наполегливо велися дискусії з приводу того, що книга, як носій інформації, невідворотно відмирає. Вважалося, що їй на заміну прийде кіно, діафільми, тощо. З початком комп’ютеризації пошук інформації спростився. Можливо, бібліотеки майбутнього будуть без книжкових полиць, а складатимуться тільки з комп’ютерних програм. Але безперечно одне: книжка – це геніальний винахід людства, який заслуговує нашої уваги і любові. Дорогі діти! Люди роблять одне для одного те, що вміють і можуть. Лікар – хоче, щоб усі були здоровими. Вчитель – щоб усі все знали. А бібліотекар хоче, щоб усі полюбили книгу, навчились її читати і цінувати.Він прагне, щоб кожна людина одним із своїх найулюбленіших занять вважала – похід до бібліотеки.

 Учень: Тут книги розумні спокійно живуть,

У тихій величній світлиці.

 А двері широкі, відкриті ведуть

До знань золотої скарбниці.

Учениця: Герої романів, легенд, повістей

У тиші говорять із нами.

В книжках – відкриття всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками.

Бібліотекар: Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок. Якщо книжка стане для підлітка завжди новим, незбагненним чудом, якщо молода людина прагнутиме до самостійності, щоб осягнути таємниці цього чуда, якщо серед юнацтва буде багато диваків, закоханих у книжку, диваків, що віддають книжці перевагу над усім іншим – зникнуть проблеми, перед якими безсилі інші, здавалося б могутні засоби, зникне пияцтво, хуліганство, бездумне марнування часу. Я вважаю, що значення книжки в житті людини неоціненне. Якщо не читатимеш, то не знатимеш багатьох речей, наприклад – історії свого краю, народу. Не знатимеш багатьох відомих людей, а якщо людина не знає про геніїв, то навряд чи можна охарактеризувати її, як людину ерудовану, розвинену. Щоб точно і правильно висловлювати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. А саме читання книг допомагає нам оволодіти цією майстерністю. Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності – книги, з якої б’є невичерпне джерело мудрості.

Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

На цьому наш урок закінчено. Завдання додому - намалювати книгу : книгу прадавніх часів, книгу сьогодення, або ж книгу далекого і загадкового майбутнього.